Законодательство по кредитам
Раздел I ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ
Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет та мета Закону
- Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
- Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Стаття 2. Визначення термінів
- У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
- андеррайтинг — купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов’язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов’язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані;
- асоційована особа — чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича; (Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- афілійована особа банку — будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;
- банк — юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; (Визначення терміна в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- банк з іноземним капіталом — банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків; (Термін із змінами, внесеними згідно із Законом N 358-V від 16.11.2006)
- банківська діяльність — залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
- банківський кредит — будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;
- банківська ліцензія — документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; (Термін із змінами, внесеними згідно із Законом N 358-V від 16.11.2006)
- банківський платіжний інструмент — засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;
- банківські рахунки — рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;
- державний реєстр банків — реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків;
- вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;
- ( Визначення терміна "державна реєстрація банку" виключено на
- підставі Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 )
-
- ділова репутація — відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи; (Визначення терміна в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- економічні нормативи — показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов’язковим для банків;
- ( Визначення терміну "ідентифікація особи" статті 2 виключено
- на підставі Закону N 485-IV ( 485-15 ) від 06.02.2003 )
-
- іноземний — пов’язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України;
- інспекційна перевірка банку — форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами безпосередньо у банку; (Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- істотна участь — пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи; (Визначення терміна в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- капітал банку — власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань; (Визначення терміна в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- ( Визначення терміна "капітал підписний" виключено на
- підставі Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 )
-
- капітал приписний — сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації; (Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом N 358-V від 16.11.2006)
- капітал статутний — сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом; (Визначення терміна в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- капітал регулятивний — сукупність основного та додаткового капіталів, складові яких визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України; (Визначення терміна в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- керівники юридичної особи (крім банку) — керівник підприємства, установи, члени виконавчого органу та ради (спостережної ради) юридичної особи; (Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- клієнт банку — будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;
- контролер — фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів — фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином; (Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- контроль — можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином; (Визначення терміна в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- кошти — гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;
- кредитор банку — юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань;
- ліквідація банку — процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону;
- ліквідатор — юридична або фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів;
- ліквідаційна маса — усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації;
- мораторій — зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань; (Визначення терміна в редакції Закону N 1617-VI від 24.07.2009)
- неплатоспроможність банку — неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку;
- норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку — співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою активів та позабалансових зобов’язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, та сумою вимог для покриття інших ризиків банку; (Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- нормативно-правові акти Національного банку України — нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання цього та інших законів України;
- ( Визначення терміна "підрозділ банку" виключено на підставі
- Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 )
-
- ( Визначення терміна "представництво банку" виключено на
- підставі Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 )
-
- реорганізація банку — злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам;
- розкриті резерви — резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку; (Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- розрахункові банківські операції — рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;
- споріднена особа — юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;
- системоутворюючий банк — банк, зобов’язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов’язань банківської системи;
- структура власності — система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в юридичній особі, у тому числі відносини контролю між ними щодо цієї юридичної особи; (Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- тимчасова адміністрація — процедура, що застосовується Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за обставин, передбачених цим Законом;
- тимчасовий адміністратор — фізична або юридична особа, що призначається Національним банком України для здійснення тимчасової адміністрації;
- уповноважена особа банку — особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення;
- учасники банку — засновники банку, акціонери банку, який є публічним акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку; (Визначення терміну “учасники банку” статті 2 в редакції Закону N 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1617-VI від 24.07.2009)
- ( Визначення терміна "філія банку" виключено на підставі
- Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 )
-
- фінансова холдингова група — фінансова установа, яка відповідає вимогам статті 12 цього Закону;
- фінансове оздоровлення банку — відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України. (Статтю 2 доповнено визначенням згідно із Законом N 1617-VI від 24.07.2009)
Стаття 3. Сфера застосування
- Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.
- Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.
- (Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом N 358-V від 16.11.2006)
- Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов’язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.
- Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов’язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов’язана з функціонуванням банків.
- Відносини, що виникають під час застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації емітента іпотечних облігацій, цей Закон регулює в частині, що не суперечить Закону України “Про іпотечні облігації”.
- (Статтю 3 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом N 3265-VI від 21.04.2011)
Стаття 4. Банківська система України
- Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.
- Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.
- Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.
- Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
- Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України “Про Національний банк України”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
- (Текст статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 358-V від 16.11.2006; в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Стаття 5. Економічна незалежність банків
- Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.
- Держава не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
- Національний банк України не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
- Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов’язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
- Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.
Стаття 6. Організаційно-правова форма банку
- Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
- (Частина перша статті 6 в редакції Закону N 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1617-VI від 24.07.2009)
- Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом.
- (Частина друга статті 6 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Стаття 7. Державні банки
- Державний банк — це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.
- Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов’язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.
- (Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
- Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
- Державна реєстрація державних банків здійснюється відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
- (Частина п’ята статті 7 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. (Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку. (Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. (Частина восьма статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом. (Частина дев’ята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. До складу наглядової ради державного банку, який призначається Верховною Радою України, в обов’язковому порядку входить не менше одного представника парламентської опозиції. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку — п’ять років. (Частина десята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Президент України призначає п’ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного Указу. (Частина одинадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Верховна Рада України призначає п’ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. (Частина дванадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Кабінет Міністрів України призначає п’ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. (Частина тринадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних посадах центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують проведення та реалізацію державної фінансової, економічної та правової політики, або в банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління банку (крім державного) чи є членом сім’ї такої особи першого ступеня споріднення, або особа, яка була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів. (Частина чотирнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції без отримання будь-якої матеріальної винагороди. (Частина п’ятнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів. (Частина шістнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти його членів. (Частина сімнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку. Статут і внутрішні положення державного банку можуть передбачати порядок скликання, голосування, прийняття і оформлення рішень наглядової ради. (Частина вісімнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Повноваження призначеного складу наглядової ради державного банку та/або кожного з його членів можуть припинятися відповідно за рішенням Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України щодо призначених ними осіб, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. У разі призначення тимчасового адміністратора державного банку повноваження наглядової ради припиняються на підставі статті 78 цього Закону. (Частина дев’ятнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом державного банку. Наглядова рада не може втручатися в оперативну діяльність державного банку. (Частина двадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- До компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 1, 5, 6 статті 38 цього Закону і пунктах 1-7 статті 39 цього Закону, а також з інших питань, необхідність врегулювання яких передбачена цим Законом. (Частина двадцять перша статті 7 в редакції Закону N 532-V від 22.12.2006)
- Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного банку.
- Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог цього Закону.
- Банк, створений у порядку, визначеному частиною другою цієї статті, має право додавати до свого найменування слово “державний”, використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.
- У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) державного банку такий банк втрачає статус державного. Власники акцій зобов’язані привести статут та діяльність банку у відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Стаття 8. Кооперативні банки
- Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.
- Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.
- Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області)
- кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.
- Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.
- До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.
- Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.
- Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї.
- Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.
- Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.
- Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.
- Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов’язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.
Стаття 9. Банківські об’єднання
- Банки мають право створювати банківські об’єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група.
- (Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2522-VI від 09.09.2010)
- Банківське об’єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України.
- (Частина друга статті 9 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- Порядок отримання дозволу на створення банківського об’єднання встановлюється Національним банком України.
- (Частина третя статті 9 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- Банк може бути учасником лише одного банківського об’єднання.
- Учасники банківського об’єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об’єднання.
- Учасники банківського об’єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов’язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб’єктами господарювання.
- Банківське об’єднання зобов’язане публікувати в офіційних друкованих виданнях — газеті “Урядовий кур’єр” або “Голос України” інформацію про створення банківського об’єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими Національним банком України.
- Учасники банківського об’єднання несуть відповідальність за зобов’язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.
- Банківське об’єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду у разі, якщо діяльність такого банківського об’єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об’єднання не припиняє діяльності банків — його учасників.
Стаття 10. Банківська корпорація
- Банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.
- Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному банку України і заноситься до Державного реєстру банків. Статутний капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам Національного банку України щодо статутного капіталу новостворюваного банку.
- (Частина друга статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
- Вимоги Національного банку України щодо надання банківській корпорації банківської ліцензії встановлюються на рівні загальних вимог для банків.
- (Частина третя статті 10 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
- Установчий договір та статут корпорації мають включати положення щодо забезпечення виконання корпорацією та її членами своїх фінансових зобов’язань і відповідальності за результати сумісної діяльності з метою забезпечення інтересів кредиторів та вкладників.
- Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Централізації в межах банківської корпорації підлягають:
- виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її межами;
- операції на ринках грошей та капіталів;
- встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у національній та іноземних валютах);
- моніторинг кредитних ризиків;
- розробка та прийняття загальних для членів банківської корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої звітності;
- формування зовнішньої звітності;
- внутрішній аудит.
- Перелік централізованих функцій може бути розширений за згодою банків — членів корпорації. Передача повноважень щодо централізованого виконання зазначених вище функцій від банків- членів до банківської корпорації повинна бути зафіксована як у статутах банків — членів корпорації, так і в статуті самої банківської корпорації.
- Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру для банків — членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ). Усі банки — члени корпорації виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в Національному банку України або безпосередньо у банківській корпорації.
- Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та статутом банківської корпорації. Банки, що увійшли у банківську корпорацію, не можуть входити до інших банківських об’єднань, крім як за згодою корпорації (виняток — участь у професійних асоціаціях, створених не на комерційних засадах). Банки, що увійшли до банківської корпорації, повинні в усіх своїх документах, укладених угодах тощо вказувати свою належність до корпорації.
- Назва банківської корпорації встановлюється засновниками довільно з дотриманням вимог цього Закону.
Стаття 11. Банківська холдингова група
- Банківська холдингова група — це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки.
- Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.
- Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку. У разі, якщо дочірній банк набув право власності на акції материнського банку, він зобов’язаний відчужити їх у місячний термін.
- Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків — членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю.
- Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі. Материнський банк зобов’язаний подавати консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.
- Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.
Стаття 12. Фінансова холдингова група
- Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.
- Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.
- Материнська компанія фінансової холдингової групи зобов’язана подавати наглядовим органам консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.
- Материнська компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності її членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України має право встановлювати правила, що є обов’язковими для членів фінансової холдингової групи.
- Материнська компанія фінансової холдингової групи відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.
Стаття 13. Банківські спілки та асоціації
- З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.
- Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.
- Асоціація (спілка) банків є договірним об’єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків — членів асоціації (спілки).