Валюта	Покупка	Продажа	НБУ
USD	8.00	8.29	7.70
EUR	10.01	11.12	9.54

Мы поможем сориентироваться
в мире кредитов

Вы уже посмотрели с десяток сайтов с предложениями о кредите?
Мы постараемся рассказать Вам о них всю правду.

Законодательство по кредитам

Раздел II СОЗДАНИЕ, ГОСУДАРСТВЕННАЯ РЕГИСТРАЦИЯ, ЛИЦЕНЗИРОВАНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ И РЕОРГАНИЗАЦИЯ БАНКОВ

Глава 2 СТВОРЕННЯ БАНКІВ

Стаття 14. Учасники банків

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.
Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та осіб, які набувають істотної участі у банку, встановлюються Національним банком України.
(Частина третя статті 14 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, інститути спільного інвестування, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.
(Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)

Стаття 15. Найменування банку

Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово “банк”, а також вказівку на організаційно-правову форму банку.
Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.
Слово “банк” та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.
Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів “Україна”, “державний”, “центральний”, “національний” та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.
Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у цій статті підстав.
Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу.
(Частина шоста статті 15 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)

Стаття 16. Статут банку

Статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України.
(Частина перша статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Статут банку обов’язково має містити таку інформацію про банк: (Абзац перший частини другої статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
1) найменування банку (повне та скорочене); (Пункт 1 частини другої статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
2) його місцезнаходження;
3) організаційно-правову форму;
4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;
5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;
6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;
7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;
8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;
9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;
10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;
11) положення про аудиторську перевірку банку;
12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.
Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
(Частина третя статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України. (Частина четверта статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Банк подає документи для погодження змін до статуту банку, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.
(Частина статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України.
(Частина статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів.
(Частина статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
(Частина статті 16 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)

Глава 3 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВ

Стаття 17. Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Уповноважена засновником особа подає документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після погодження Національним банком України статуту цієї особи.
Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи подає Національному банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:
1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;
2) статут банку;
3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;
4) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:
ділову репутацію самого засновника, а для засновника — юридичної особи також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність;
фінансовий стан засновника — юридичної особи, а також про майновий стан засновника — фізичної особи;
наявність у засновника достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу;
5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;
6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог Національного банку України;
7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника — фізичної особи;
8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник — фізична особа є керівником та/або контролером;
9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
10) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України;
11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.
Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи додатково подає Національному банку України встановлені частиною дев’ятою статті 34 цього Закону документи щодо засновників — іноземних юридичних осіб та частиною одинадцятою статті 34 цього Закону щодо засновників — фізичних осіб — іноземців. Документи, що подаються згідно з цією частиною, мають бути складені з урахуванням вимог частин дванадцятої і тринадцятої статті 34 цього Закону.
Національний банк України приймає рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів, визначених цим Законом. Національний банк України приймає рішення з урахуванням вимог частини чотирнадцятої статті 34 цього Закону.
Національний банк України має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.
Засновнику юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, забороняється відчужувати та обтяжувати зобов’язаннями належні йому акції до отримання цією юридичною особою банківської ліцензії.
Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.
Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.
Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без отримання банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
(Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)

Стаття 18. Підстави для відмови в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Національний банк України має право відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту, у разі якщо:
1) подано неповний пакет документів, необхідних для погодження статуту;
2) документи містять недостовірну інформацію;
3) документи не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;
4) ділова репутація засновника, а для засновника — юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в банку, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;
5) фінансовий стан засновника — юридичної особи та/або майновий стан засновника — фізичної особи не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;
6) засновник не має власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу;
7) структура власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або засновника, що набуває істотної участі, не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України;
8) не надано документи, що підтверджують наявність сплаченого статутного капіталу юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність.
Національний банк України не має права відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту з інших підстав, крім зазначених у цій статті. (Стаття 18 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)

Стаття 19. Банківська ліцензія

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи:
1) копію свідоцтва про державну реєстрацію;
2) копію статуту з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи;
3) копії зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, що створюється у формі публічного акціонерного товариства);
4) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
5) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:
наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), у тому числі голови правління, їх професійну придатність та ділову репутацію;
професійну придатність головного бухгалтера та керівника служби внутрішнього аудиту;
ділову репутацію членів спостережної ради, головного бухгалтера та керівника служби внутрішнього аудиту;
наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;
6) копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;
7) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;
8) копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється Національним банком України.
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана подати Національному банку України для отримання банківської ліцензії одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом.
Національний банк України приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом двох місяців з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом. У разі реорганізації банку за результатами процедури тимчасової адміністрації рішення про надання банківської ліцензії приймається Національним банком України протягом трьох днів з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом.
Національний банк України вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії.
Банк не має права передавати банківську ліцензію третім особам.
Керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зобов’язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.
(Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639-VI від 31.10.2008; в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)

Стаття 19-1. Підстави для відмови у видачі банківської ліцензії

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі якщо:
1) подано неповний пакет документів, необхідних для видачі банківської ліцензії;
2) документи, подані для видачі банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
3) документи, подані для видачі банківської ліцензії, не відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України;
4) юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, звернулася із заявою про видачу банківської ліцензії після спливу річного терміну з дня її державної реєстрації;
5) професійна придатність та/або ділова репутація хоча б одного з керівників юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або керівника її служби внутрішнього аудиту не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;
6) як мінімум три особи не призначені членами правління (ради директорів), у тому числі голова правління;
7) відсутні банківське обладнання, комп’ютерна техніка, програмне забезпечення, приміщення, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України.
Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі невиконання її засновниками вимог частини сьомої статті 17 цього Закону.
Національний банк України зобов’язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разі невиконання юридичною особою, яка має намір здійснювати банківську діяльність, протягом року з дня державної реєстрації вимог частини першої статті 19 цього Закону.
(Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)

Стаття 20. Підстави відкликання банківської ліцензії

Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:
1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;
2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;
3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;
4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;
5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.
Національний банк України негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов’язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію.
У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень цього Закону.
Рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії публікується в газеті “Урядовий кур’єр” або “Голос України” і є підставою для виключення відомостей про банк з Державного реєстру банків та звернення до суду з позовом про ліквідацію банку.
(Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
( Статтю 21 виключено на підставі Закону N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 )

( Статтю 22 виключено на підставі Закону N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 )

Глава 4 ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БАНКУ

(Назва глави 4 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)

Стаття 23. Порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу.
Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.
Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.
У повідомленні про відкриття відокремленого підрозділу, що здійснюватиме діяльність від його імені, банк зобов’язаний зазначити:
1) внутрішньобанківський реєстраційний код відокремленого підрозділу;
2) повне найменування відокремленого підрозділу;
3) місцезнаходження відокремленого підрозділу;
4) прізвище, ім’я та по батькові керівника відокремленого підрозділу;
5) обсяг та види діяльності, що виконуватиметься відокремленим підрозділом;
6) інформацію про відповідне рішення уповноваженого органу банку про відкриття такого підрозділу;
7) номер та дату затвердження положення про відокремлений підрозділ банку;
8) підтвердження відповідності відокремленого підрозділу вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, у тому числі щодо приміщення, обладнання відокремленого підрозділу банку і професійної придатності та ділової репутації керівників відокремленого підрозділу.
Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.
До повідомлення про відкриття відокремленого підрозділу, що виконуватиме функції представництва та захисту інтересів банку, додаються такі документи:
1) рішення уповноваженого органу банку про відкриття представництва;
2) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом банку.
Банк зобов’язаний повідомляти Національний банк України про зміни в документах та інформації, які надаються згідно з вимогами цієї статті, та надсилати Національному банку України копію рішення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ у двотижневий строк після його затвердження уповноваженим органом банку.
Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про прийняття уповноваженим органом банку рішення про закриття відокремленого підрозділу в семиденний строк після прийняття такого рішення та про фактичне припинення його діяльності — у триденний строк.
(Стаття 23 в редакції Законів N 358-V від 16.11.2006, N 3024-VI від 15.02.2011)

Стаття 24. Порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України

Іноземні банки мають право відкривати філії та представництва на території України.
(Частина перша набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі — див. пункт 1 розділу II Закону N 358-V від 16.11.2006)
Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов:
1) до держави, в якій зареєстровано іноземний банк, відсутні суттєві застереження з боку відповідних міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму; (Пункт 1 частини другої статті 24 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду;
3) між Національним банком України та органом банківського нагляду держави, в якій зареєстровано іноземний банк, укладено угоду про взаємодію у сфері банківського нагляду, гармонізації їх принципів та умов;
4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 120 мільйонів гривень; (Пункт 4 частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
5) наявність письмового зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникли у зв’язку з діяльністю його філії на території України.
(Частина друга набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі — див. пункт 1 розділу II Закону N 358-V від 16.11.2006)
Національний банк України здійснює акредитацію філій та представництв іноземних банків на території України в порядку та на умовах, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.
(Частина третя статті 24 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Акредитація філії іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії.
(Частина четверта набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі — див. пункт 1 розділу II Закону N 358-V від 16.11.2006)
Акредитація філії іноземного банку є підставою для здійснення нею банківської діяльності.
(Частина п’ята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі — див. пункт 1 розділу II Закону N 358-V від 16.11.2006)
Для акредитації філії іноземного банку подаються:
1) клопотання іноземного банку про відкриття філії із зазначенням її місцезнаходження на території України;
2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку в державі його походження;
3) рішення уповноваженого органу іноземного банку про відкриття філії;
4) положення про філію, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;
5) відомості щодо професійної придатності та ділової репутації керівника і головного бухгалтера філії іноземного банку;
6) копія статуту іноземного банку;
7) підтверджена незалежним аудитором фінансова звітність іноземного банку за три останніх роки;
8) письмовий дозвіл на відкриття філії іноземного банку в Україні, виданий державним або іншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано іноземний банк, або письмове запевнення іноземного банку про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;
9) повідомлення уповноваженого наглядового органу іноземної держави про здійснення нагляду за діяльністю іноземного банку;
10) письмове зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з діяльністю його філії на території України;
11) документи, що підтверджують внесення коштів у розмірі приписного капіталу філії;
12) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію філії іноземного банку, що встановлюється Національним банком України;
13) копії внутрішніх положень (їх перелік), що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками; (Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 13 згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
14) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень відповідно до вимог, встановлених Національним банком України; (Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
15) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, установленими Національним банком України; (Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 15 згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
16) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію іноземного банку; (Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 16 згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
17) відомості, визначені Національним банком України, щодо власників істотної участі в іноземному банку. (Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 17 згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України. (Частина сьома набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі — див. пункт 1 розділу II Закону N 358-V від 16.11.2006)
Національний банк України має право відмовити в акредитації філії іноземного банку з таких підстав:
1) подані документи не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;
2) приміщення та обладнання філії не відповідають вимогам Національного банку України;
3) кандидатури керівника та головного бухгалтера філії не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України щодо професійної відповідності та ділової репутації;
4) в іноземного банку виявлено фінансові або правові проблеми, що вказують на можливість негативних наслідків для клієнтів чи потенційних клієнтів банку в результаті відкриття філії.
(Частина восьма набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі — див. пункт 1 розділу II Закону N 358-V від 16.11.2006)
Національний банк України приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації філії іноземного банку протягом трьох місяців з моменту подання всіх необхідних документів. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.
(Частина дев’ята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі — див. пункт 1 розділу II Закону N 358-V від 16.11.2006)
Філія іноземного банку здійснює свою діяльність відповідно до вимог, встановлених законами України для банків.
(Частина десята статті 24 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
Національний банк України має право вводити тимчасову адміністрацію та ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку у порядку, передбаченому законодавством України.
(Частина одинадцята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі — див. пункт 1 розділу II Закону N 358-V від 16.11.2006)
( Частину дванадцяту статті 24 виключено на підставі Закону
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 )

Акредитація представництва іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.
Для акредитації представництва іноземного банку подаються такі документи:
1) клопотання іноземного банку про акредитацію представництва за підписом уповноваженої особи;
2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку;
3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;
4) довіреність керівнику представництва від іноземного банку на здійснення представницьких функцій;
5) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію представництва, що встановлюється Національним банком України.
Національний банк України може відмовити в акредитації представництва іноземного банку в разі порушення порядку акредитації, невідповідності поданих документів вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, недостовірності наданої інформації або перевищення повноважень щодо сфер діяльності представництва.
Рішення про акредитацію або відмову в акредитації представництва іноземного банку Національний банк України приймає протягом одного місяця з моменту подання всіх необхідних документів.
Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.
Національний банк України має право скасувати акредитацію представництва іноземного банку шляхом виключення відповідного запису з Державного реєстру банків у порядку, визначеному Національним банком України.
(Статтю 24 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
Іноземний банк зобов’язаний повідомляти Національний банк України про зміни документів або відомостей, зазначених у пунктах 4-6, 14-17 частини шостої та пунктах 3 і 4 частини чотирнадцятої цієї статті. Внесення змін має бути підтверджено відповідними документами.
(Частина дев’ятнадцята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
Офіційні документи, що подаються Національному банку України, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
(Стаття 24 в редакції Закону N 358-V від 16.11.2006)

Стаття 25. Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав

Українські банки мають право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав на підставі дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред’являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв’язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.
Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.
Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.
Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Глава 5 РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКУ

Стаття 26. Способи реорганізації банку

Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку, а у разі призначення тимчасової адміністрації — за рішенням Національного банку України або тимчасового адміністратора, погодженим з Національним банком України.
Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.
У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов’язання.
(Стаття 26 в редакції Закону N 1617-VI від 24.07.2009)

Стаття 27. Умови реорганізації банку

Порядок здійснення реорганізації банку за рішенням Національного банку України або тимчасового адміністратора встановлюється цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.
(Частина перша статті 27 в редакції Закону N 1617-VI від 24.07.2009)
Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.
(Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1617-VI від 24.07.2009)
У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.
(Статтю 27 доповнено частиною згідно із Законом N 1617-VI від 24.07.2009)
Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.
(Частина четверта статті 27 в редакції Закону N 1617-VI від 24.07.2009)
Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.
(Частина п’ята статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.
( Частину сьому статті 27 виключено на підставі Закону
N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 )

Стаття 28. Рішення про реорганізацію

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:
1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;
2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;
3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);
4) призначення аудиторської фірми; (Пункт 4 частини першої статті 28 в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011)
5) строки проведення реорганізації;
6) склад правління (ради директорів) після реорганізації.
Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.
(Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI від 15.02.2011)
( Частину третю статті 28 виключено на підставі Закону
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 )

( Частину четверту статті 28 виключено на підставі Закону
N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 )

Стаття 29. Угода про злиття або приєднання

Угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.
Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.
Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.

К списку статей

Партнеры проекта: